стирлувати
СТИРЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Зігнати стадо для відпочинку.
Якраз опівдні були біля шляху. Понапували вівці.. Потім стирлували їх в холодку під вербами (Головко, II, 1957, 245);
// Зібрати в одне місце.
Потім зірвався вітер, стирлував темні кучугури хмар (Коз., Гарячі руки, 1960, 221).
2. Ходячи, витоптати, зім’яти що-небудь.
Стирлувати траву.
Словник української мови (СУМ-11)