стлумити

СТЛУ́МИТИ, млю, миш; мн. стлу́млять; док., перех., розм. Подавити, заглушити; затамувати.

[Юда:] Досада уперше ворухнулась в мене в серці супроти нього — я її стлумив (Л. Укр., III, 1952, 135);

Лише словами — крилами тугими Він подолає глушину доріг.. І тільки пісня, кинута в Литву, Можливо, стлумить спазми ностальгії (Бажан, Роки, 1957, 282).

Значення в інших словниках

1. стлумити — стлу́мити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. стлумити — СТЛУ́МИТИ, млю, миш; мн. стлу́млять; док., що, розм. Подавити, заглушити; затамувати. [Юда:] Досада уперше ворухнулась в мене в серці супроти нього – я її стлумив (Леся Українка); Лише словами – крилами тугими Він подолає глушину доріг ..  Словник української мови у 20 томах
3. стлумити — стлу́мити 1. побити (ср, ст)|| = вигаратати ◊ стлу́мити ґо́нор → гонор 2. розбити, знищити (ср, ст)||стовкти  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. стлумити — -млю, -миш; мн. стлумлять; док., перех., розм. Подавити, заглушити; затамувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стлумити — СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. — не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ (ВГАМО́ВУВАТИ), ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ (ВТАМО́ВУВАТИ) рідше, ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ...  Словник синонімів української мови