стовчений

СТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стовкти́.

Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна (Стельмах, I, 1962, 587);

Я.. оплакую макітру стовчену, Що вже мені та й не їсти бульбу колочену (Коломийки, 1969, 57);

// сто́вчено, безос. присудк. сл.

*Образно. Сама я, як по бурі градом збите жито, хтось стоптав мене… й надії стовчено, побито (У. Кравч., Вибр., 1958, 128).

Значення в інших словниках

1. стовчений — сто́вчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стовчений — СТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до стовкти́. Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна (М. Стельмах); Я ..  Словник української мови у 20 томах
3. стовчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до стовкти. || стовчено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови