стовчений

СТО́ВЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до стовкти́.

Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна (М. Стельмах);

Я .. оплакую макітру стовчену, Що вже мені та й не їсти бульбу колочену (з народної пісні);

// сто́вчено, безос. пред.

* Образно. Сама я, як по бурі градом збите жито, хтось стоптав мене... й надії стовчено, побито (Уляна Кравченко).

Значення в інших словниках

1. стовчений — сто́вчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стовчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до стовкти. || стовчено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стовчений — СТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стовкти́. Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна (Стельмах, I, 1962, 587); Я..  Словник української мови в 11 томах