сторожів

СТО́РОЖІВ, жева, жеве. Прикм. до сто́рож; належний сторожеві.

В маленькій сторожевій хатині лагодили співку (Вас., II, 1959, 23);

Не встигла [Катря] ще й поснідати, прибігла сторожева дівчина (Головко, II, 1957, 193).

Значення в інших словниках

1. Сторожів — Сто́рожів іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. сторожів — СТО́РОЖІВ, жева, жеве. Прикм. до сто́рож; належний сторожеві. В маленькій сторожевій хатині лагодили співку (С. Васильченко); Не встигла [Катря] ще й поснідати, прибігла сторожева дівчина (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
3. сторожів — -жева, -жеве. Прикм. до сторож. || Належний сторожеві.  Великий тлумачний словник сучасної мови