сторонити

СТОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, недок., від кого — чого, діал. Сторонитися.

При княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара (Фр., VI, 1951, 65);

— Зле робиш ти, Аглая-Феліцітас, що сторониш від цього чоловіка (Коб., III, 1956, 334).

Значення в інших словниках

1. сторонити — сторони́ти дієслово недоконаного виду сторонитися діал.  Орфографічний словник української мови
2. сторонити — Сторони́ти (від кого?, чого?). Триматися осторонь (кого?, чого?). Ще значна меньшість нашого сьвященства не може отрясти ся з байдужности і сторонить від нашого товариства, уникаючи всяку спільність з товаришами в роботі [...  Українська літературна мова на Буковині
3. сторонити — див. усувати  Словник синонімів Вусика
4. сторонити — СТОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, недок., від кого – чого, діал. Сторонитися. При княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара (І. Франко); – Зле робиш ти, Аглая-Феліцітас, що сторониш від цього чоловіка (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
5. сторонити — -роню, -рониш, недок., від кого – чого, діал. Сторонитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови