сторонити
СТОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, недок., від кого – чого, діал.
Сторонитися.
При княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара (І. Франко);
– Зле робиш ти, Аглая-Феліцітас, що сторониш від цього чоловіка (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)