стоячи

СТО́ЯЧИ, присл. Те саме, що сто́ячки.

Хоч сядь та плач, хоч стоячи кричи — не поможе (Укр.. присл.., 1963, 46);

Деякі [бійці] сіли на буреломі, деякі слухали стоячи. Воронцов говорив, походжаючи між ними (Гончар, III, 1959, 96);

[Яків:] Людина! Це ж слово яке! Його треба завжди стоячи говорити і кашкета скидати… (Зар., Антеї, 1961, 51).

Значення в інших словниках

1. стоячи — сто́ячи прислівник незмінювана словникова одиниця стоячи́ дієприслівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. стоячи — СТО́ЯЧИ, присл. Те саме, що сто́ячки. Хоч сядь та плач, хоч стоячи кричи – не поможе (прислів'я); Деякі [бійці] сіли на буреломі, деякі слухали стоячи. Воронцов говорив, походжаючи між ними (О. Гончар); [Яків:] Людина! Це ж слово яке!...  Словник української мови у 20 томах
3. стоячи — присл. Те саме, що стоячки.  Великий тлумачний словник сучасної мови