стоячи

СТО́ЯЧИ, присл.

Те саме, що сто́ячки.

Хоч сядь та плач, хоч стоячи кричи – не поможе (прислів'я);

Деякі [бійці] сіли на буреломі, деякі слухали стоячи. Воронцов говорив, походжаючи між ними (О. Гончар);

[Яків:] Людина! Це ж слово яке! Його треба завжди стоячи говорити і кашкета скидати... (М. Зарудний).

Значення в інших словниках

1. стоячи — сто́ячи прислівник незмінювана словникова одиниця стоячи́ дієприслівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. стоячи — присл. Те саме, що стоячки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стоячи — СТО́ЯЧИ, присл. Те саме, що сто́ячки. Хоч сядь та плач, хоч стоячи кричи — не поможе (Укр.. присл.., 1963, 46); Деякі [бійці] сіли на буреломі, деякі слухали стоячи. Воронцов говорив, походжаючи між ними (Гончар, III, 1959, 96); [Яків:] Людина!...  Словник української мови в 11 томах