стоячи
СТО́ЯЧИ, присл.
Те саме, що сто́ячки.
Хоч сядь та плач, хоч стоячи кричи – не поможе (прислів'я);
Деякі [бійці] сіли на буреломі, деякі слухали стоячи. Воронцов говорив, походжаючи між ними (О. Гончар);
[Яків:] Людина! Це ж слово яке! Його треба завжди стоячи говорити і кашкета скидати... (М. Зарудний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стоячи — сто́ячи прислівник незмінювана словникова одиниця стоячи́ дієприслівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- стоячи — присл. Те саме, що стоячки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стоячи — СТО́ЯЧИ, присл. Те саме, що сто́ячки. Хоч сядь та плач, хоч стоячи кричи — не поможе (Укр.. присл.., 1963, 46); Деякі [бійці] сіли на буреломі, деякі слухали стоячи. Воронцов говорив, походжаючи між ними (Гончар, III, 1959, 96); [Яків:] Людина!... Словник української мови в 11 томах