стоячий

СТОЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до стоя́ти 1, 2.

Варто б вплинути в справі виборів нового редактора в такій спосіб, щоб ним .. була людина, близько стояча до нас, українців (М. Коцюбинський);

// у знач. прикм. Який не рухається, нерухомий.

Ліс почали німці прострілювати. Намацають нас .. Потовчуть стоячий танк на пшоно (Ю. Яновський).

2. у знач. прикм. Який має вертикальне положення.

А грубка яка! Дрова стойма горять, стояча якась, з зубчиками (А. Тесленко);

На Романові була синя шовкова сорочка з стоячим коміром (Д. Ткач);

У VI ст. до н. е. в Корінфі з'явилися стоячі люстра (з наук.-попул. літ.);

Стоячі захисти роблять на ділянках рухомих пісків, які треба негайно закріплювати (з навч. літ.);

// у знач. ім. стоя́чий, чого, ч.; стоя́ча, чої, ж. Той (та), що стоїть (у 1 знач.).

А хитрий [Володко]: із-під стоячого підошву випоре! (Л. Мартович).

3. у знач. прикм. Який не тече, не проточний (про воду).

– Ну, як, Іване Семеновичу? Як тобі [озеро] Біловід? – Чудо, – признався Бачура .. – Це ще не все. Їх тут кілька десятків .. І у всіх озерах вода не стояча, а рухлива (М. Чабанівський);

Озерна вода взагалі стояча – не тече (з навч. літ.);

Невеличке, зелене, з стоячою водою озерце – дуже глибоке й холодне (з газ.);

// З такою водою.

За характером свого життя водойми бувають різні. Поділяються вони на стоячі й проточні (з газ.);

Стояче болото.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

стоячий

Значення в інших словниках