стоятися
СТОЯ́ТИСЯ, стої́ться, недок.
1. частіше із запереч. не, безос. Хтось має бажання або можливість стояти, залишатися на місці, не йти, не рухатися.
Свічка, що блимала.., як у тумані, відразу, здалося, спалахнула ясно-ясно .. Петрові стає .. душно... Не стоїться на місці (С. Васильченко);
Хоча Шура вислала вперед санітарів, а саму її комбат не пускав туди, поки не буде в цьому крайньої потреби, – їй не стоялося тут (О. Гончар).
2. рідко. Те саме, що ко́штувати 1.
Була на йому біла свита Із шаповальського сукна, .. Сім кіп стоялася вона (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)