стоячий
СТОЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до стоя́ти 1, 2.
Варто б вплинути в справі виборів нового редактора в такій спосіб, щоб ним .. була людина, близько стояча до нас, українців (М. Коцюбинський);
// у знач. прикм. Який не рухається, нерухомий.
Ліс почали німці прострілювати. Намацають нас .. Потовчуть стоячий танк на пшоно (Ю. Яновський).
2. у знач. прикм. Який має вертикальне положення.
А грубка яка! Дрова стойма горять, стояча якась, з зубчиками (А. Тесленко);
На Романові була синя шовкова сорочка з стоячим коміром (Д. Ткач);
У VI ст. до н. е. в Корінфі з'явилися стоячі люстра (з наук.-попул. літ.);
Стоячі захисти роблять на ділянках рухомих пісків, які треба негайно закріплювати (з навч. літ.);
// у знач. ім. стоя́чий, чого, ч.; стоя́ча, чої, ж. Той (та), що стоїть (у 1 знач.).
А хитрий [Володко]: із-під стоячого підошву випоре! (Л. Мартович).
3. у знач. прикм. Який не тече, не проточний (про воду).
– Ну, як, Іване Семеновичу? Як тобі [озеро] Біловід? – Чудо, – признався Бачура .. – Це ще не все. Їх тут кілька десятків .. І у всіх озерах вода не стояча, а рухлива (М. Чабанівський);
Озерна вода взагалі стояча – не тече (з навч. літ.);
Невеличке, зелене, з стоячою водою озерце – дуже глибоке й холодне (з газ.);
// З такою водою.
За характером свого життя водойми бувають різні. Поділяються вони на стоячі й проточні (з газ.);
Стояче болото.
Словник української мови (СУМ-20)