стоячий

стоя́чий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до стояти 1), 2).

2》 у знач. прикм. Який має вертикальне положення.

|| у знач. ім. стоячий, -чого, ч.; стояча, -чої, ж. Той (та), що стоїть (у 1 знач.).

3》 у знач. прикм. Який не тече, не проточний (про воду).

|| З такою водою. Стояче болото.

Стоячі хвилі спец. — хвилі, на різних ділянках яких коливання відбуваються в одній і тій самій фазі, але різної амплітуди.

Значення в інших словниках

1. стоячий — стоя́чий 1 дієприкметник від: стоя́ти стоя́чий 2 прикметник який має вертикальне положення; непроточний — про воду  Орфографічний словник української мови
2. стоячий — СТОЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до стоя́ти 1, 2. Варто б вплинути в справі виборів нового редактора в такій спосіб, щоб ним .. була людина, близько стояча до нас, українців (М. Коцюбинський); // у знач. прикм. Який не рухається, нерухомий.  Словник української мови у 20 томах
3. стоячий — з-під стоя́чого підо́шву ви́поре. Дуже хитрий, спритний, кмітливий. Вибрешеться (Володко), відопреться в живі очі, вискочить із видимої загибелі. А хитрий і із-під стоячого підошву випоре! (Л.  Фразеологічний словник української мови
4. стоячий — Стоя́чий, -ча, -че; -я́чі, -чих, -чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. стоячий — СТОЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до стоя́ти 1, 2. Варто б вплинути в справі виборів нового редактора в такій спосіб, щоб ним.. була людина, близько стояча до нас, українців (Коцюб., III, 1956, 156); Ліс почали німці прострілювати. Намацають нас..  Словник української мови в 11 томах
6. стоячий — Стоячий, -а, -е 1) Стоящій. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 1106. 2) Стоячій. Хоч лежачий, аби комір стоячий. Ном. № 8904.  Словник української мови Грінченка