стража
СТРА́ЖА, і, ж., рідко. Те саме, що сторо́жа.
Хропли всі п’яні на пікетах, Тут їх застав послідній час! Переднюю побивши стражу, Полізли [Низ та Евріал] в стан варити кашу (Котл., І, 1952, 224);
— Їдь собі.. у Січ. Побудь ще там п’ять літ на лицарській стражі та й вертайсь до мене (Стор., І, 1957, 96).
Словник української мови (СУМ-11)