страйкуючий

СТРАЙКУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до страйкува́ти.

В 1901 р. першотравневий страйк на військовому Обуховському заводі в Петербурзі перетворився в криваву сутичку між страйкуючими робітниками і військами (Іст. УРСР, І, 1953, 575);

// у знач. ім. страйку́ючий, чого, ч. Той, хто страйкує.

Важливе місце в економічній боротьбі страйкуючих займають протести проти політики «заморожування» зарплати (Ком. Укр., 4, 1968, 17);

Кількість страйкуючих у дні першотравневих свят рік у рік збільшувалась, особливо в періоди революційного піднесення 1904-1907 і 1912-1914 рр. (Свята.. Рад. Укр., 1971, 51).

Значення в інших словниках

1. страйкуючий — страйку́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. страйкуючий — СТРАЙКУ́ЮЧИЙ, а, е. Який бере участь у страйку. В 1901 р. першотравневий страйк на військовому Обуховському заводі в Петербурзі перетворився в криваву сутичку між страйкуючими робітниками і військами (з навч. літ.); // у знач. ім. страйку́ючий, чого...  Словник української мови у 20 томах
3. страйкуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до страйкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови