страйкуючий

СТРАЙКУ́ЮЧИЙ, а, е.

Який бере участь у страйку.

В 1901 р. першотравневий страйк на військовому Обуховському заводі в Петербурзі перетворився в криваву сутичку між страйкуючими робітниками і військами (з навч. літ.);

// у знач. ім. страйку́ючий, чого, ч. Той, хто страйкує.

Важливе місце в економічній боротьбі страйкуючих займають протести проти політики “заморожування” зарплати (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. страйкуючий — страйку́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. страйкуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до страйкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. страйкуючий — СТРАЙКУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до страйкува́ти. В 1901 р. першотравневий страйк на військовому Обуховському заводі в Петербурзі перетворився в криваву сутичку між страйкуючими робітниками і військами (Іст. УРСР, І, 1953, 575); // у знач. ім.  Словник української мови в 11 томах