страмитися
СТРАМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся: мн. страмля́ться; недок., розм.
1. Те саме, що соро́митися 1.
[Любов (обіймає тітку):] Здорові, тіточко! Ну, де ж ваш ареопаг? [Олімпіада Іванівна (цілує, але все хмуриться):] Страмилася би! (Л. Укр., II, 1951, 7);
Сестра Вустя, зачувши переговори, налетіла відразу, напустилася на Сердюків: — Страмилися б видурювати в хлопця останнє, що є! (Гончар, І, 1959, 44).
2. Ганьбити, осоромлювати себе.
Працюй добре, не страмися.
Словник української мови (СУМ-11)