странний

СТРА́ННИЙ, а, е, СТРА́ННІЙ, я, є, заст. Мандрівний.

[Грицько:] Містечко наше хоч і велике, а нема тому странному народові де захисть [захист] знайти (Мирний, V, 1955, 184);

Йде до нас якийсь чоловік із хутірця, зближився [зблизився] та: — Добридень,.. люди странні! Відкіля бог несе? (Морд., І, 1958, 46);

// у знач. ім. стра́нний, ного, стра́нній, нього, ч. Странник (у 2 знач.).

— Господь велить прийняти прохожого — странного: прийми його і напій його… (Мирний, І, 1954, 215);

В будинок опустілий Вийде странній до тебе (Кост., І, 1967, 90).

Значення в інших словниках

1. странний — СТРА́ННИЙ, а, е, СТРА́ННІЙ, я, є, заст. Мандрівний. [Грицько:] Містечко наше хоч і велике, а нема тому странному народові де захисть [захист] знайти (Панас Мирний); Йде до нас якийсь чоловік із хутірця, зближився [зблизився] та: – Добридень, ..  Словник української мови у 20 томах
2. странний — Мандрівний, подорожній  Словник застарілих та маловживаних слів
3. странний — -а, -е, странній, -я, -є, заст. Мандрівний. || у знач. ім. странний, -ного, странній, -нього, ч. Странник (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови