странний
СТРА́ННИЙ, а, е, СТРА́ННІЙ, я, є, заст. Мандрівний.
[Грицько:] Містечко наше хоч і велике, а нема тому странному народові де захисть [захист] знайти (Мирний, V, 1955, 184);
Йде до нас якийсь чоловік із хутірця, зближився [зблизився] та: — Добридень,.. люди странні! Відкіля бог несе? (Морд., І, 1958, 46);
// у знач. ім. стра́нний, ного, стра́нній, нього, ч. Странник (у 2 знач.).
— Господь велить прийняти прохожого — странного: прийми його і напій його… (Мирний, І, 1954, 215);
В будинок опустілий Вийде странній до тебе (Кост., І, 1967, 90).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- странний — СТРА́ННИЙ, а, е, СТРА́ННІЙ, я, є, заст. Мандрівний. [Грицько:] Містечко наше хоч і велике, а нема тому странному народові де захисть [захист] знайти (Панас Мирний); Йде до нас якийсь чоловік із хутірця, зближився [зблизився] та: – Добридень, .. Словник української мови у 20 томах
- странний — Мандрівний, подорожній Словник застарілих та маловживаних слів
- странний — -а, -е, странній, -я, -є, заст. Мандрівний. || у знач. ім. странний, -ного, странній, -нього, ч. Странник (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови