страшенний
СТРАШЕ́ННИЙ, а, е, розм.
1. Дуже страшний своїм виглядом, своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін.
Глянув [Гриць] вниз, та і злякався, Перед ним страшенний змій По дорозі простягався: Кігті гаком.., Очі полум’ям горіли (Щог., Поезії, 1958, 248);
От чи пило [Ягня], чи ні — глядить: Аж суне Вовк — такий страшенний Та здоровенний (Гл., Вибр., 1951, 39);
Уночі сови та сичі покрикували у йому [палаці] на всю околицю, а люди казали — то куці, між ними заходили страшенні перекази про чортовину, відьом (Мирний, ІІІ, 1954, 293);
// Дуже великий розмірами, кількістю і т. ін.
Загула-засвистала і в панському току молотилка [молотарка], невеличкою галкою чорніючи коло страшенних стогів (Мирний, IV, 1955, 248);
Тільки серце стислось На думку про оту страшенну відстань, Яку ми просто так перемахнули… (Рильський, III, 1961, 299);
У сузір’ї Лебідь, на страшенній віддалі од нашої землі, відбувається космічна катастрофа. Там зіткнулися дві галактики (Наука.., 9, 1966, 34).
2. Надзвичайно сильний інтенсивністю або ступенем свого вияву.
Опівночі була велика страхота: кругом хати загув страшенний вітер; на горищі ревіло і тріщало, неначе дах зривало з хати (Стор., І, 1957, 352);
Надворі була страшенна духота. В тісних кімнатках дихати було важко (Н.-Лев., VII, 1966, 208);
На вулицях був страшенний галас (Сміл., Сашко, 1957, 204).
Словник української мови (СУМ-11)