страшнувато
СТРАШНУВА́ТО.
1. Присл. до страшнува́тий.
2. у знач. присудк. сл. Хто-небудь у незначній мірі відчуває страх.
— Одначе що не кажи, а страшнувато їхати в далекий край? (Стельмах, І, 1962, 28);
До кулеметної тачанки сторожко підходить Серьожка. Воно й страшнувато малому: коли б чого й не було, але як зараз біля тачанки нікого немає — осмілів хлопець (Головко, І, 1957, 353);
— Через річку тільки страшнувато перевозити, бо вже під берегами вода з ярів заливає кригу (Шиян, Баланда, 1957, 50).
Словник української мови (СУМ-11)