страшнувато
СТРАШНУВА́ТО.
1. Присл. до страшнува́тий.
2. у знач. пред. Хто-небудь у незначній мірі відчуває страх.
– Одначе що не кажи, а страшнувато їхати в далекий край? (М. Стельмах);
До кулеметної тачанки сторожко підходить Серьожка. Воно й страшнувато малому: коли б чого й не було, але як зараз біля тачанки нікого немає – осмілів хлопець (А. Головко);
– Через річку тільки страшнувато перевозити, бо вже під берегами вода з ярів заливає кригу (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)