страшнуватий
СТРАШНУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи страшний (у 1, 2 знач.).
– Ой Васильку, щось лихе в отих дуплавих вербах. І чому в кожнісінької верби неначе випечене якимсь вогнем серце? Що там коїлось? Вони мені і вдень, ті верби, страшнуваті (О. Довженко);
Дівчина встигла оглянути його: хлопець трохи скидався на оту страшнувату скульптуру (М. Чабанівський);
Відгорнув [шофер] з-над очей чорного циганського, аж страшнуватого чуба і натиснув на швидкість (А. Хорунжий);
Дівочим відчуттям вона ніби догадується, що робиться з хлопцем. Радісне й страшнувате .. захоплення пронизує все його тіло (М. Стельмах);
* У порівн. Місяць уже висів над степом золотавий, таємничий і наче страшнуватий на темному небі (П. Автомонов).
Словник української мови (СУМ-20)