страшнуватий

СТРАШНУВА́ТИЙ, а, е.

Трохи страшний (у 1, 2 знач.).

– Ой Васильку, щось лихе в отих дуплавих вербах. І чому в кожнісінької верби неначе випечене якимсь вогнем серце? Що там коїлось? Вони мені і вдень, ті верби, страшнуваті (О. Довженко);

Дівчина встигла оглянути його: хлопець трохи скидався на оту страшнувату скульптуру (М. Чабанівський);

Відгорнув [шофер] з-над очей чорного циганського, аж страшнуватого чуба і натиснув на швидкість (А. Хорунжий);

Дівочим відчуттям вона ніби догадується, що робиться з хлопцем. Радісне й страшнувате .. захоплення пронизує все його тіло (М. Стельмах);

* У порівн. Місяць уже висів над степом золотавий, таємничий і наче страшнуватий на темному небі (П. Автомонов).