стрекіт

СТРЕ́КІТ, коту, ч.

1. Різкі, короткі й часті, схожі на тріск, звуки, які видаються деякими комахами, птахами та звірками.

Глуха тиша довкола, переривана хіба стрекотом вивірки на гілляці (Фр., II, 1950, 92);

Спати можна надворі, не залазячи в мішок, і цикади своїм невтомним стрекотом навіватимуть тобі одвічну музику світу… (Гончар, Тронка, 1963, 178);

// Звуки, схожі на тріск, що видаються мотором, кулеметом і т. ін.

Уралов.. їхав відкритим сліпучим степом, серед стрекоту комбайнів (Гончар, Тронка, 1963, 295);

Увечері в Києві на близьких до Дніпра вулицях від гарматного грому і кулеметного стрекоту дрижали будинки і дзвеніли шибки (Бурл., М. Гонта, 1959, 3);

Долинає стрекіт, схожий то на дроб барабана, то на кулеметну чергу (Веч. Київ, 10.І 1966, 2).

2. перен., розм. Швидка, багатослівна безугавна розмова.

Значення в інших словниках

1. стрекіт — стре́кіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стрекіт — СТРЕ́КІТ, коту, ч. 1. Різкі, короткі й часті, схожі на тріск, звуки, які видаються деякими комахами, птахами та звірками. Глуха тиша довкола, переривана хіба стрекотом вивірки на гілляці (І.  Словник української мови у 20 томах
3. стрекіт — -коту, ч. 1》 Різкі, короткі й часті, схожі на тріск, звуки, які видають деякі комахи, птахи та звірі. || Звуки, схожі на тріск, що видаються мотором, кулеметом і т. ін. 2》 перен., розм. Швидка, багатослівна безугавна розмова.  Великий тлумачний словник сучасної мови