стремено

СТРЕМЕ́НО́, е́на́, с.

1. Пристрій для упирання ноги вершника у вигляді металевої дужки, що підвішується до сідла за допомогою ременя.

Палагна сама сідлала свого коня і закладала червоний постіл в стремено так гордо, неначе всі гори належали.. до неї (Коцюб., II, 1955, 335);

Ні мати, ні сестра не одважились ухопити коня за поводи або за стремена (П. Куліш, Вибр., 1969, 137);

Діти юрмилися довкола коня, навперебій хапалися за стремена, просили батьків, щоб посадили в сідло (Гончар, III, 1959, 457);

Іванко сіпнув коня за поводи, вперся в стремена, і кінь з ходу пустився навскач (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 139).

Стреме́но́ до стреме́на́ (в стреме́но́) — поряд, впритул (їхати верхи і т. ін.).

Всі ці дні чвалувала [мати] на рудій кобилі стремено до стремена з ним [Михайликом] (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 12).

2. анат. Одна із слухових кісточок середнього вуха людини й тварини.

За барабанною перетинкою знаходиться порожнина середнього вуха з трьома слуховими кісточками: одна з них — молоточок — упирається в барабанну перетинку, друга — стремено — в перетинку, яка затягує овальне вікно (Анат. і фізіол. люд., 1957, 162);

Вухо зруйнував отосклероз. Замість природного стремена хворому ставлять поліетиленовий протез (Літ. Укр., 12.ІІ 1965, 1).

Значення в інших словниках

1. стремено — стреме́но́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири стреме́на́  Орфографічний словник української мови
2. стремено — [стреимено] -на, м. (ў) -н'і, мн. -ена, -ен і [стреимеино] -на, м. (ў) -н'і, мн. -ена, -ен  Орфоепічний словник української мови
3. стремено — СТРЕМЕ́НО́, е́на́, с. 1. Пристрій для упирання ноги вершника у вигляді металевої дужки, що підвішується до сідла за допомогою ременя. Палагна сама сідлала свого коня і закладала червоний постіл в стремено так гордо, неначе всі гори належали .. до неї (М.  Словник української мови у 20 томах
4. стремено — -ена, с. 1》 Пристрій для упирання ноги вершника у вигляді металевої дужки, що підвішується до сідла за допомогою ременя. 2》 анат. Одна зі слухових кісточок середнього вуха людини й тварин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стремено — на стреме́но́. На закінчення, на завершення чого-небудь; під кінець. Шелеснули “на стремено” останні купюри, і товариство, обіймаючи Здирського, вивалилося з неонового кубельця у сутінки провулка (А. Крижанівський).  Фразеологічний словник української мови
6. стремено — Стреме́но́, -на́, -ну́; -ме́на, -ме́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)