стрижча
СТРИЖЧА́, а́ти, с. Те саме, що стригу́н.
— Який тут розум — землю рить Та розкидать пашню без діла? Неначе нікуди подіть!.. Стрижчаті б дав, та й я б поїла (Гл., Вибр., 1951, 29);
*У порівн. — Як хазяїн, так і ви робіть… А то — поперериватися ладні. Сказано: молоді — неуки. Як ото стрижчата (Головко, І, 1957, 253).
Словник української мови (СУМ-11)