стримуваний
СТРИ́МУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до стри́мувати.
Під час зупинки на одній із станцій увагу його привернув гомін на пероні. «Я той, кого ждав світ! Я — месія!» чув вигуки якогось невідомого, що, стримуваний ад’ютантами, намагався прорватись до штабного вагона (Гончар, II, 1959, 380);
Кімнату вщерть, здавалося, заповнив запах полиню і рівний, ледве стримуваний, козачий голос (Ле, Наливайко, 1957, 21);
Хазяїна.. Олексій перестрів серед двору похмуро, з ледь стримуваним роздратуванням (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 81);
// У знач. прикм.
Вона вся тремтіла — може, з холоду, а може, від стримуваного плачу (Гур., Друзі.., 1959, 22);
Докії Григорівні подобався цей парубійко з лукавими очима, в яких виблискували іскорки стримуваного сміху (Донч., IV, 1957, 182).
Словник української мови (СУМ-11)