стрих
СТРИХ, а, ч., діал. Горище.
Потім підняла [молодиця] з землі драбину й приставила до стриха. Вилізла нагору й по хвилі побачив Славко на стриху світло (Март., Тв., 1954, 291);
У хаті поралася Ганна. Давала всьому лад. Це тут поставити, а те там, це занести на стрих, те до комори (Круш., Буденний хліб.., 1960, 37).
Словник української мови (СУМ-11)