стрих
СТРИХ, а, ч., діал.
Горище.
Потім підняла [молодиця] з землі драбину й приставила до стриха. Вилізла нагору й по хвилі побачив Славко на стриху світло (Л. Мартович);
У хаті поралася Ганна. Давала всьому лад. Це тут поставити, а те там, це занести на стрих, те до комори (А. Крушельницький).
Словник української мови (СУМ-20)