строковець

СТРОКОВЕ́ЦЬ, ківця́, ч., дорев. Те саме, що строка́р.

— Боже поможи! — звернувся візник Максим до строківців (Л. Янов., І, 1959, 294).

Значення в інших словниках

1. строковець — строкове́ць іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. строковець — СТРОКОВЕ́ЦЬ, ківця́, ч., іст. Те саме, що строка́р. – Боже поможи! – звернувся візник Максим до строківців (Л. Яновська).  Словник української мови у 20 томах
3. строковець — -ківця, ч., іст. Те саме, що строкар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. строковець — Строковець, -вця м. = строкарь. Хотин. у.  Словник української мови Грінченка