строковець

СТРОКОВЕ́ЦЬ, ківця́, ч., іст.

Те саме, що строка́р.

– Боже поможи! – звернувся візник Максим до строківців (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. строковець — строкове́ць іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. строковець — -ківця, ч., іст. Те саме, що строкар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. строковець — СТРОКОВЕ́ЦЬ, ківця́, ч., дорев. Те саме, що строка́р. — Боже поможи! — звернувся візник Максим до строківців (Л. Янов., І, 1959, 294).  Словник української мови в 11 томах
4. строковець — Строковець, -вця м. = строкарь. Хотин. у.  Словник української мови Грінченка