стромовина

СТРОМОВИ́НА, и, ж.

1. Круте урвище, провалля.

Уявіть величезну западину, голі горби, скелі, круті трав’янисті стромовини (Наука.., 2, 1972, 37);

// Крутий, скелястий берег, обрив.

Над бухтою обривались крижаними стромовинами глетчери (Трубл., Хатина.., 1934, 21).

2. Швидка, бурхлива течія ріки.

Сів він у Києві на козацький байдак і поплив через пороги, здригаючись із жаху перед грізними стромовинами Дніпра-Славути. (Тулуб, Людолови, І, 1957, 405).

Значення в інших словниках

1. стромовина — стромови́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. стромовина — див. безодня; вир  Словник синонімів Вусика
3. стромовина — СТРОМОВИ́НА, и, ж. 1. Круте урвище, провалля. Уявіть величезну западину, голі горби, скелі, круті трав'янисті стромовини (з наук.-попул. літ.); // Крутий, скелястий берег, обрив. Над бухтою обривались крижаними стромовинами глетчери (М. Трублаїні).  Словник української мови у 20 томах
4. стромовина — -и, ж. 1》 Круте урвище, провалля. || Крутий, скелястий берег, обрив. 2》 Швидка, бурхлива течія ріки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стромовина — БИСТРИНА́ (швидка течія, а також місце на річці, де найшвидше тече вода), БИСТРІ́НЬ, БИСТРЯ́ розм.; СТРОМОВИ́НА рідше (перев. про течію — швидка й бурхлива); СТРИ́ЖЕНЬ (перев. про таке місце на річці).  Словник синонімів української мови
6. стромовина — Стромовина, -ни ж. Стремина. Федьк. І. 88.  Словник української мови Грінченка