струночка

СТРУ́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до стру́нка 1.

*У порівн. Сама ж [Оксана] то не зігнеться, не згорбиться — як струночка! (Кв.-Осн., II, 1956, 426);

[Неріса:] Красу я тямила й малою, і серденько тремтіло від хвали, як струночка.. на лірі (Л. Укр., III, 1952,430).

◊ Витяга́тися (витя́гуватися, ви́тягтися, ви́тягнутися, повитяга́тися) в стру́ночку — те саме, що Витяга́тися (витя́гуватися, ви́тягтися, ви́тягнутися, повитяга́тися) в стру́нку (в струну́) ( див. витяга́тися).

Увійшли [діти] в хату, стали, витяглися в струночку (Мирний, І, 1949, 225);

Ходи́ти [як (мов, немо́в і т. ін.)] по стру́ночці — те саме, що Ходи́ти [як (мов, немо́в і т. ін.)] по стру́нці ( див. стру́нка).

У них [панів] жінки перед мужиками як по струночці ходять (Кв.-Осн., II, 1956, 473).

Значення в інших словниках

1. струночка — стру́ночка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. струночка — СТРУ́НОЧКА, и, ж. Зменш. до стру́нка 1. * У порівн. Сама ж [Оксана] то не зігнеться, не згорбиться – як струночка! (Г. Квітка-Основ'яненко); [Неріса:] Красу я тямила й малою, і серденько тремтіло від хвали, як струночка .. на лірі (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
3. струночка — -и, ж. Зменш.-пестл. до струнка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. струночка — ходи́ти (як (мов, ні́би і т. ін.)) по стру́нці (по стру́ночці, по ни́точці і т. ін.). Бути дисциплінованим, слухняним, безвідмовно коритись кому-небудь, виконуючи все чітко і без заперечень.  Фразеологічний словник української мови
5. струночка — Струна, -ни ж. 1) Струна. Що скрипочка з васильочок, а струни із рути. Мет. 20. 2) см. лун 3. ум. струнка, струночка. Іде вона як струночка. О. 1861. IV. 32.  Словник української мови Грінченка