стрягнути

СТРЯ́ГНУТИ, ну, неш; мин. ч. стряг і стря́гнув, ла, ло; недок., діал. В’язнути, грузнути.

Він іде й іде якоюсь безконечною стежкою, перескакує через якісь рівчаки, спотикається на якісь груди, стрягне в якихось мокравинах (Фр., VII, 1951, 262);

Ноги стрягли у снігових заметах (Коцюб., І, 1955, 31);

На самий святий вечір по заході сонця йшов молодий жовнір.. через широкі пусті простори. Бродив, стрягнув у снігу, спотикався, падав по борознах, але не спочивав (Ков., Світ.., 1960, 71).

Значення в інших словниках

1. стрягнути — стря́гнути дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. стрягнути — СТРЯ́ГНУТИ, ну, неш; мин. ч. стряг і стря́гнув, ла, ло; недок., діал. В'язнути, грузнути. Він іде й іде якоюсь безконечною стежкою, перескакує через якісь рівчаки, спотикається на якісь груди, стрягне в якихось мокравинах (І.  Словник української мови у 20 томах
3. стрягнути — -ну, -неш; мин. ч. стряг, стрягла, стрягло і стрягнув, -нула, -нуло; недок., діал. В'язнути, грузнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стрягнути — ГРУ́ЗНУТИ в чому, в що і без додатка (занурюватися в щось в'язке, сипке тощо), ВГРУЗА́ТИ (УГРУЗА́ТИ) в що, ЗАГРУЗА́ТИ в чому, в що, ПОГРУЗА́ТИ в чому, в що, В'Я́ЗНУТИ в чому, СТРЯ́ГНУТИ в чому, діал.  Словник синонімів української мови