струїти

СТРУЇ́ТИ, струю́, стру́їш і СТРОЇ́ТИ, строю́, стро́їш, док., перех., діал. Отруїти.

[Платон:] Опам’ятайсь, Данило! Злоба твій розум помутила! Не можу я повірить, щоб Ялина одважилась мене струїти (К.-Карий, II, 1960, 90);

— Ой, що ж я, проклята, наробила, — я ж тебе, Зінечку, струїла!.. (Гр., II, 1963, 491);

Ой на Йвана зілля рвала, на Петра сушила, Я святої неділеньки парубка строїла (Коломийки, 1969, 209);

// перен. Зробити важким, нещасливим чиєсь або своє життя; занапастити.

Панщина, як гадюка, життя наше струїла (Укр.. присл.., 1963, 97).

Значення в інших словниках

1. струїти — струї́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. струїти — СТРУЇ́ТИ, струю́, стру́їш і СТРОЇ́ТИ, строю́, стро́їш, док., кого, що, діал. Отруїти. [Платон:] Опам'ятайсь, Данило! Злоба твій розум помутила! Не можу я повірить, щоб Ялина одважилась мене струїти (І.  Словник української мови у 20 томах
3. струїти — струю, струїш і строїти, строю, строїш, док., перех., діал. Отруїти. || перен. Зробити важким, нещасливим чиєсь або своє життя; занапастити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. струїти — Струї́ти, струю́, стру́їш, стру́ять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. струїти — Струїти, -рую, -їш гл. Отравить. В вівторок рано зілля варила, а в середу Гриця струїла. Чуб. V. 429.  Словник української мови Грінченка