стряснути
СТРЯСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до стряса́ти.
— Та не метай калені стріли [звертання до вітру] В хоробрих русичів! Стрясни Вагу землі, як грім весни, Щоб половцям були могили… (Мал., Звенигора, 1959, 35);
*Образно. Плач стряснув товпою (Хотк., II, 1966, 294).
Словник української мови (СУМ-11)