стрілецтво

СТРІЛЕ́ЦТВО, а, с., рідко.

1. Мисливський промисел, полювання.

Мій старший брат, знаєте, та кохався у стрілецтві (Федьк., Буковина, 1950, 97);

До стрілецтва він має вдачу… (Сміл., Сад, 1952, 251).

2. Збірн. до стріле́ць.

Був він полковником австрійського війська, служив у частинах січового стрілецтва (Еллан, II, 1958, 273).

Значення в інших словниках

1. стрілецтво — стріле́цтво іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. стрілецтво — СТРІЛЕ́ЦТВО, а, с., рідко. 1. Мисливський промисел, полювання. Мій старший брат, знаєте, та кохався у стрілецтві (Ю. Федькович); До стрілецтва він має вдачу... (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. стрілецтво — -а, с., рідко. 1》 Мисливський промисел, полювання. 2》 Збірн. до стрілець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стрілецтво — МИСЛИ́ВСТВО (добування диких звірів і птахів як промисел); ПОЛЮВА́ННЯ (розшуки, вистежування й переслідування диких звірів і птахів з метою вбити або спіймати їх); ЛОВЕ́ЦТВО, ЛО́ВИ, УЛО́ВИ (ВЛО́ВИ), ЛОВИ́ТВА, УЛО́В (ВЛОВ) заст. (перев.  Словник синонімів української мови
5. стрілецтво — Стріле́цтво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. стрілецтво — Стрілецтво, -ва с. Охота (ружейная), охотничій промыселъ. Шух. І. 229. Три стрільчики молоденькі з стрилецтва да йшли. Федьк. III. 163.  Словник української мови Грінченка