стрілецтво
СТРІЛЕ́ЦТВО, а, с., рідко.
1. Мисливський промисел, полювання.
Мій старший брат, знаєте, та кохався у стрілецтві (Ю. Федькович);
До стрілецтва він має вдачу... (Л. Смілянський);
Коли б йому хтось колись запропонував змагатися з дівчиною в стрілецтві, – він посміявся б і взяв би те за злий жарт (І. Багряний).
2. Збірн. до стріле́ць.
Був він полковником австрійського війська, служив у частинах січового стрілецтва (В. Еллан-Блакитний);
Мені здається, що кожна цеглина на будинках, кожний куток землі акумульовані тут духом войовничого стрілецтва (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)