стріла
СТРІЛА́, и́, ж.
1. Тонкий стрижень із загостреним кінцем або гострим наконечником, який використовують для стрільби з лука.
Дві стріли вилетіли рівночасно з двох луків (І. Франко);
Вихопив [пан] стрілу з сагайдака в якогось джури, рвонув тятиву, але спустити не встиг, бо за лук .. вчепився вражений Михайлик (О. Ільченко);
Найзвичайнішим видом озброєння у скіфів був лук із стрілами (з наук. літ.);
* У порівн. Вдарив грім, і полетіли перші краплі дощу, встромлюючись у землю, мов скляні стріли (З. Тулуб);
// Те, що нагадує своєю формою такий стрижень.
Огненна стріла прорізала усе небо (Г. Квітка-Основ'яненко);
Варвара побачила в безбарвному ранковому освітленні сіру стрілу дороги (Л. Первомайський);
// перев. мн., перен. Гострі, їдкі, дошкульні слова, фрази, спрямовані проти кого-, чого-небудь.
Вірш Шота Руставелі, його рядки були вогненними стрілами проти чорних реакційних сил феодалізму (О. Корнійчук);
Сатиричні стріли байки “Солопій та Хівря” [П. Гулака-Артемовського] спрямовані проти неуцтва, скупості, обмеженості й зажерливості панів (з наук. літ.).
2. Назва довгих вузьких деталей і частин у різних механізмах, приладах, апаратах.
Любу нервувала ота впертість, з якою токарі підбирали гирі до стріли супорта (П. Автомонов);
Відміни в конструкції плуга різних .. зон України були незначними, переважно в розмірах плуга, формі та назвах окремих його деталей. Так, гряділь в центральних районах називався “стрілою” (з наук. літ.).
3. Рухома частина деяких підіймально-навантажувальних машин і споруд.
Вихованці мої працюють по всьому Хрещатику, де тільки баштові крани стріли попростягали до неба (В. Кучер);
Він [крокуючий екскаватор] крокував, низько опустивши свою сорокаметрову стрілу (В. Собко).
4. Те саме, що стрі́лка 3, 4.
Сині стріли перетнули її [карту] всю, збіглися вістрям до червоної підкови, яка вогнисто горіла круг Севастополя (В. Кучер);
Криця проворно зрізує зелені, з рожевими квітами, мережки покрученої березки, крапчасте плетиво мокрецю, рівні стріли мишію (М. Стельмах).
5. у знач. присл. стріло́ю. Дуже швидко.
І день не день, і йде не йде, А літа стрілою Пролітають, забирають Все добре з собою (Т. Шевченко);
Капітан Косачов дав острогами під боки коневі. Кінь стрілою плигнув уперед, галопом помчався до застави (Ю. Збанацький);
– Хлопці, пан тікає!.. – голосно гукнув він і стрілою погнався за паном (О. Довженко).
Переліта́ти / перелеті́ти мов птах; Переліта́ти / перелеті́ти пти́цею (стріло́ю і т. ін.) див. переліта́ти¹.
△ (1) Стріла́ провиса́ння – відстань по вертикалі від точки підвісу до найнижчої точки провода повітряних ліній електропередачі.
Високовольтні опори вищі від низьковольтних опор, тому для них допускаються більші стріли провисання і більші прольоти (з наук. літ.);
При підвищенні температури провід довшає, натяг його слабшає і стріла провисання збільшується (з наук. літ.);
(2) Стріла́ проги́ну – максимальне зміщення осі стрижня, зігнутого зовнішнім навантаженням у напрямі, перпендикулярному до осі.
◇ Леті́ти / полеті́ти стріло́ю (як стріла́) див. леті́ти;
Пуска́ти / пусти́ти стрілу́ див. пуска́ти;
Пуска́ти / пусти́ти шпильки́ (шпи́льку, стрі́ли) див. пуска́ти;
(3) Стріла́ Аму́ра (Купідо́на) <�Аму́рова (Купідо́нова) стріла́>, книжн. – символ кохання (від зображення міфологічного бога Амура з луком і стрілами).
А [Кімона] .. вразила врода Іфігенії Амуровою стрілою, почав розумнішати од думки до думки, дивуючи тим батька (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);
“Я вже був забувся про неї, а вона знов роздратувала мене своїми очима. Оце ж то ті стріли Купідонові, про котрі торочать латинські поети! .. доведеться знов вчинити заїзд на леваду й хату цієї красуні!” – подумав Єремія (І. Нечуй-Левицький);
(4) Як (мов, ні́би і т. ін.) стріла́ (стрі́лка), зі сл. ки́нутися, мча́ти, полеті́ти і т. ін. – дуже швидко, стрімко.
Троянці разом прийнялися І стали веслами гребти, Як стрілки, човники неслися, Мов ззаду пхали їх чорти (І. Котляревський);
Христя така рада, що її кликнули в горниці: як стріла та полетіла!.. (Панас Мирний);
Соломія вгляділа Аврума і, як стріла, кинулась просто в грязюку, щоб помогти Аврумові (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)