стріл
СТРІЛ, у, ч., розм.
Те саме, що по́стріл.
– Стій! – неслось з берега, – будемо стріляти! – Гримнуло кілька стрілів і сколихнуло повітря (М. Коцюбинський);
Раптом прокотивсь гарматний стріл (В Петька від страху здибилось волосся...), Він наче небо розколов навпіл (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)