стріл

ПО́СТРІЛ, СТРІЛ розм., ВИ́СТРІЛ розм. рідше; ДУПЛЕ́Т, ДУБЛЕ́Т (одночасний з обох стволів мисливської рушниці). Напружуєшся, наче лучник за мить перед пострілом (Ю. Андрухович); В село у долині не всі разом поїхали: послали трьох на розвідку й скоро почули стріли (Д. Бузько); Дзвеніли стремена, мов дзвони церковні, і гриміли вистріли з пістолів (Г. Хоткевич); Ілько згарячу пальнув із обріза.. А з шелюгів у ту мить, мов дуплетом, із двох гвинтівок — бах! бах! (А. Головко); Карпо заклав у дубельтівку два набої і, піднісши цівкою догори, вистрілив дублетом (О. Досвітній).

Значення в інших словниках

1. стріл — стріл іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. стріл — СТРІЛ, у, ч., розм. Те саме, що по́стріл. – Стій! – неслось з берега, – будемо стріляти! – Гримнуло кілька стрілів і сколихнуло повітря (М. Коцюбинський); Раптом прокотивсь гарматний стріл (В Петька від страху здибилось волосся...), Він наче небо розколов навпіл (В. Бичко).  Словник української мови у 20 томах
3. стріл — стріл 1. постріл (ст): Цілий день нині б'ють гармати із Замкової гори. Надчетар Метельський сказав: “Кожний стріл поцілив”. Розумію, коли хтось стріляє з Замкової гори на Львів, мусить десь поцілити, але я йому цього не сказав (Боберський) 2. футб. удар (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. стріл — -у, ч., розм. Те саме, що постріл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стріл — СТРІЛ, у, ч., розм. Те саме, що по́стріл. — Стій! — неслось з берега, — будемо стріляти! — Гримнуло кілька стрілів і сколихнуло повітря (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
6. стріл — Стріл, -лу м. Выстрѣлъ. За їдним стрілом убив дві качки. Н. Вол. у. Велів гармати нарихтувати, на Вирвингород стріли спускати. АД. I. 19.  Словник української мови Грінченка