стріла

леті́ти / полеті́ти стріло́ю (як стріла́). Дуже швидко бігти, їхати (перев. прямо, нікуди не звертаючи). Тоненьким голоском він понукає собаку, і той летить стрілою (В. Гжицький); Кінь летить стрілою з-за гори в село (С. Голованівський); Собаки аж за п’яти хапають, а Кирило Іванович як стріла летить (Панас Мирний).

пуска́ти / пусти́ти шпильки́ (шпи́льку, стрі́ли) кому і без додатка. Говорити щось дошкульне, неприємне або робити ущипливе зауваження кому-небудь. Інколи.. його просто ґедз нападав — і тоді він ставав нестерпучим, пускав Раїсі шпильки, глузував з її екзальтації (М. Коцюбинський); Тритузному тільки й лишається, що час від часу пускати.. стріли своїх сарказмів (О. Гончар); Христина пустила шпильку Бородавкіній. Бородавкіна втямила це. Її брови насупились, і між ними мигнули легенькі зморшки (І. Нечуй-Левицький); Їй так і кортіло пустить якусь чергову шпильку на адресу Лебедя (Я. Баш). підпусти́ти шпи́льки. Вона перемогла себе, щоб не підпустити шпильки о. Нестерові (І. Франко).

стріла́ Аму́ра (Купідо́на); Аму́рова (Купідо́нова) стріла́, книжн. Символ кохання (від зображення міфологічного бога Амура з луком і стрілами). А (Кімона) .. вразила врода Іфігенії Амуровою стрілою, почав розумнішати од думки до думки, дивуючи тим батька (Переклад М. Лукаша); “Я вже був забувся про неї, а вона знов роздратувала мене своїми очима. Оце ж то ті стріли Купідонові, про котрі торочать латинські поети! .. доведеться знов вчинити заїзд на леваду й хату цієї красуні!” — подумав Єремія (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) стріла́, зі сл. ки́нутися, мча́ти і т. ін. Дуже швидко, стрімко. Соломія вгляділа Аврума і, як стріла, кинулась просто в грязюку, щоб помогти Аврумові (І. Нечуй-Левицький). як стрі́лка. Троянці разом прийнялися І стали веслами гребти, Як стрілки, човники неслися, Мов ззаду пхали їх чорти (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. стріла — стріла́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири стріли́  Орфографічний словник української мови
2. стріла — див. ШПИЧАК; (дороги) П. стрічка; (вогняна) ІД. блискавка; (баштового крана) р. рука; (готичного храму) шпиль; стрілка, стрілиця.  Словник синонімів Караванського
3. стріла — СТРІЛА́, и́, ж. 1. Тонкий стрижень із загостреним кінцем або гострим наконечником, який використовують для стрільби з лука. Дві стріли вилетіли рівночасно з двох луків (І.  Словник української мови у 20 томах
4. стріла — И, ж. 1. злоч. Зустріч, на якій відбувається вирішення справ і суперечок злочинних кіл суспільства. Почалася штурханина, Семпльованому дали у вухо, Павуку — в носа; і обидвом набили «стрілу» — складне соціальне явище, де вирішуються проблеми пацанів...  Словник сучасного українського сленгу
5. стріла — (-и) ж.; мол. 1. Те саме, що стрілка 1.  Словник жарґонної лексики української мови
6. стріла — -и, ж. 1》 Тонкий стрижень із загостреним кінцем або гострим наконечником, що його використовують для стрільби з лука. || Те, що нагадує своєю формою такий стрижень. || перев. мн., перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. стріла — ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил.  Словник синонімів української мови
8. стріла — Стріла́, -ли́, -лі́; стрі́ли, стріл  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. стріла — СТРІЛА́, и́, ж. 1. Тонкий стрижень із загостреним кінцем або гострим наконечником, який використовують для стрільби з лука. Дві стріли вилетіли рівночасно з двох луків (Фр.  Словник української мови в 11 томах