стріляний

стрі́ляний (обстрі́ляний) птах; стрі́ляна пти́ця. Досвідчена, бувала людина, яка багато дечого бачила, зазнала. Герус був стріляною птицею, його вже раз судив революційний трибунал, але все якось при допомозі друзів обійшлося (М. Стельмах); — Не всі ж “чительники” (читачі) такі “обстріляні птахи” в літературі всякої школи, як я, то може, іншому й книжка випадає з рук (Леся Українка); — І не гарячкуй, Іване Абрамовичу, бо опечешся. Ти ранній птах, а я стріляна птиця (М. Стельмах).

стрі́ляний (стари́й) горобе́ць (вовк). Досвідчена, бувала людина, яку важко перехитрити, обдурити. — Сам біс десь не злякає мене,— стріляний я вже горобець (М. Стельмах); — Не води мене за ніс, Федю. Я старий горобець (П. Загребельний); Даг виявився стріляним вовком, вмілим політиком, освіченим (Л. Дмитерко); Абдулаєв був старий вовк, він знав — “язика” взяти нелегко (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. стріляний — стрі́ляний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стріляний — (- рану) вогнепальний, стрільний; (воїн) обстріляний, с. стріляний-перестріляний; (хто) П. бувалий, досвідчений.  Словник синонімів Караванського
3. стріляний — див. бувалий  Словник синонімів Вусика
4. стріляний — СТРІ́ЛЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до стріля́ти 2. Стріляна мисливцями дичина. 2. у знач. прикм. Який побував під вистрілами, в якого стріляли. – Ти бачиш тепер, хто я? Печений, різаний і стріляний. Галько, обцілуй шрами (Григорій Тютюнник); Пригадався ..  Словник української мови у 20 томах
5. стріляний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до стріляти 2). 2》 у знач. прикм. Який побував під вистрілами, в якого стріляли. || Який побував у боях, звик до бойових умов; обстріляний. 3》 у знач. прикм., перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. стріляний — ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОСВІДНИ́Й заст., СПОКУ́ШЕНИЙ заст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙ розм., БИ́ТИЙ розм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙ розм ., часто зі сл.  Словник синонімів української мови
7. стріляний — Стрі́ляний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. стріляний — СТРІ́ЛЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до стріля́ти 2. Стріляна мисливцями дичина. 2. у знач. прикм. Який побував під вистрілами, в якого стріляли. — Ти бачиш тепер, хто я? Печений, різаний і стріляний. Галько, обцілуй шрами (Тют.  Словник української мови в 11 томах
9. стріляний — Стріляний, -а, -е Прострѣленный. Що маю на собі девять ран рубаних, широких, а чотирі стріляних глибоких. Макс.  Словник української мови Грінченка