стріляний
стрі́ляний
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до стріляти 2).
2》 у знач. прикм. Який побував під вистрілами, в якого стріляли.
|| Який побував у боях, звик до бойових умов; обстріляний.
3》 у знач. прикм., перен., розм. Який багато бачив, всього зазнав у своєму житті; з великим життєвим досвідом, навчений життям; бувалий.
4》 у знач. прикм. Якого використали для стрільби, яким уже стріляли.
Великий тлумачний словник сучасної української мови