стрілкуватий
СТРІЛКУВА́ТИЙ, а, е.
1. Який має вигляд, форму стріли (у 1 знач.), схожий на стрілу.
Кожен що-небудь віз або гнав до Каффи з її двоповерховими вежами, перетятими зубчастим карнизом, із важкими залізними брамами і чотирма бійницями для гармат над їх стрілкуватим склепінням (Тулуб, Людолови, І, 1957, 414).
2. Який замість листків, коренеплодів і т. ін. пустив перев. стрілки.
Стрілкувата цибуля (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)