стуготіння

СТУГОТІ́ННЯ, я, с. Те саме, що стугоні́ння.

Крізь суцільне стуготіння чути, як розмірена, з нещадною невтомністю працюючих верстатів, б’ють німецькі самоходи (Гончар, І, 1954, 334);

Рев і стуготіння зростали, дужчали і все котилися вперед, в небо, в ліс, і розлягалися по долині (Панч, І, 1956, 120).

Значення в інших словниках

1. стуготіння — стуготі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. стуготіння — СТУГОТІ́ННЯ, я, с. Те саме, що стугоні́ння. Крізь суцільне стуготіння чути, як розмірена, з нещадною невтомністю працюючих верстатів, б'ють німецькі самоходи (О. Гончар); Рев і стуготіння зростали, дужчали і все котилися вперед, в небо, в ліс, і розлягалися по долині (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
3. стуготіння — -я, с. Те саме, що стугоніння.  Великий тлумачний словник сучасної мови