стуготіння
СТУГОТІ́ННЯ, я, с.
Те саме, що стугоні́ння.
Крізь суцільне стуготіння чути, як розмірена, з нещадною невтомністю працюючих верстатів, б'ють німецькі самоходи (О. Гончар);
Рев і стуготіння зростали, дужчали і все котилися вперед, в небо, в ліс, і розлягалися по долині (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)