стугін
СТУ́ГІН, гону, ч.
Тривалий шум, гул, утворений злиттям багатьох одноманітних або різнорідних звуків.
Дивно було чути її голос серед безупинного стугону печей (М. Рудь);
З гілки зірвалося червонобоке яблуко, впало на землю з тугим стугоном (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)